Imperative mood: як використовувати наказовий спосіб дієслова в англійській мові

Ми соціальні істоти, а тому – бажаємо того чи ні – майже щодня взаємодіємо з іншими людьми: колегами, родичами, друзями. Часто ми просимо про щось, даємо поради або навіть наказуємо. В усіх цих випадках використовується наказовий спосіб дієслова (imperative mood). Розберемо всі підводні камені цієї форми в англійській!

Зміст

1. Що таке imperative mood?
2. Форми imperative mood
    2.1. Проста форма
    2.2. Заперечна форма
    2.3. Складена форма (let)
3. Як посилити imperative mood?
    3.1. Підсилювач do
    3.2. Imperative mood і неозначені займенники
    3.3. Imperative mood і прислівники частоти
4. Як додати ввічливості в imperative mood?
5. Непряма мова та наказовий спосіб
6. FAQ

Що таке imperative mood?

Imperative mood (наказовий спосіб дієслова в англійській мові) – це особлива форма дієслова, яка вживається для вираження наказу, команди, прохання, дозволу, заборони або ж поради. Коротко таку форму називають імперативом.

В сучасній англійській мові imperative mood виражається тільки шляхом використання форми інфінітива смислового дієслова без частки to (bare infinitive). Імператив використовується по відношенню до другої особи (однини чи множини), а тому займенник you, як правило, опускається.

Розглянемо кожен із випадків вживання imperative mood детальніше: 
 

 

Тож імператив використовують, коли необхідно надати чітку й містку вимогу та спонукати людину щось (не) робити. Зважаючи на список, тон мовця може бути як ласкавий, так і досить жорсткий – усе залежить від контексту.
 

Форми imperative mood

Утворити imperative mood зовсім не складно, оскільки такі речення спрямовані до певної людини або ж до групи людей, що в англійській мові виражається одним й тим же займенником – you. Він опускається, тож нам варто лише взяти першу форму дієслова й використати її без частки to. 

Наприклад, наказ або порада «прочитай це» англійською звучатиме як «read it».

Проте існують більш складні способи вираження наказового способу, тому варто розглянути усі можливі форми утворення imperative mood.

Проста форма

Imperative mood виражається тільки одним шляхом – через форму інфінітива (V) дієслова без частки to. Оскільки імператив використовується по відношенню до другої особи, займенник you, як правило, не вживається. 

• Sit down in your car! – Сідай у машину!
• Please, bring a bottle of water. – Будь ласка, принесу пляшку води.
• Be quiet! The show has just started. – Тихо! Шоу тільки-но почалося. 

Проте інколи займенник you може додаватись у речення для підсилення емоційності, в якості повчання або ж вираженні наказу (часто у гніві).

• She’ll go to the concert and you stay at home. – Вона піде на концерт, а ти залишайся вдома! 
• You stay away from me! – Відчепись вже від мене!

Заперечна форма

Інколи необхідно спонукати людину щось НЕ робити. У такому випадку в imperative mood слід додати допоміжне дієслово do з часткою not на початок речення, після чого використати форму інфінітива (V) смислового дієслова без частки to. Do використовується з усіма дієсловами, навіть із дієсловом to be. 

• Don’t do it! It’s dangerous. – Не роби цього! Це небезпечно!
• Please, don’t call your ex-boyfriend. – Будь ласка, не телефонуй колишньому.
• Don’t be stupid! They will be very happy to see you! – Не верзи дурниць! Вони будуть раді тебе бачити.

Доволі часто в сучасній англійській мові можна зустріти займенник you для емоційності висловлювання та підсилення imperative mood перед або після don’t.

• You don’t say this! – Не смій цього казати!
• Don’t you dare call her! – Навіть не намагайся їй телефонувати!
   

Складена форма (let)

Стандартний imperative mood спрямований на you. Це чистий імператив. Однак якщо необхідно спонукати до дії іншу людину або групу людей, а не you, можна використати дієслово let (дозволяти, давати щось зробити). Тож щоб вказати he, she, it, they, що робити, ставимо let перед людиною і дією. Така конструкція перекладається як «нехай».

• Let him clean the house. – Нехай прибере будинок.
• Let her leave earlier. – Нехай піде раніше.

Таку форму можна використати і до групи людей включно з самим мовцем – we. У такому випадку використовуємо imperative mood з конструкцією let us, або скорочено let’s, якщо ситуація неформальна. Найчастіше за допомогою таких конструкцій пропонують якісь дії. Це не є класичним варіантом використання наказового способу дієслова в англійській мові, проте тут також відбувається заклик до дії, як і у звичайному imperative mood. Перекладається як «давай(те)».

• Let’s hang out – Давай погуляємо десь.
• Let’s do it faster – Давай зробимо це швидше. 

Якщо необхідно запитати дозволу або ж ввічливо запропонувати допомогу, то можливе використання imperative mood у формі let me (дай мені, давай я, дозволь). У розмовній мові конструкція часто скорочується до lemme.

• Let me help you. = Lemme help you. – Дай мені допомогти тобі.

З let’s можна утворювати й заперечення. Існують два можливі варіанти: let’s not і don’t let’s. Останній є менш вживаним. 

• Let’s not waste our time. – Давайте не марнувати наш час.
• Don’t let’s stop, there’re lots of tasks. – Давайте не зупинятись, у нас багато роботи.

Важливо! В англійській мові існують варіанти lets і let’s:

• Lets без апострофа – це Present Simple tense (теперішній час) дієслова let (вирішувати, дозволяти) для третьої особи однини he, she, it: He lets his son do everything he wants. – Він дозволяє робити своєму сину, все що той захоче.
• Let’s з апострофом – скорочення від let us.

Як посилити imperative mood? 

Інколи необхідно не просто сказати людині, що треба (не) робити, а й закцентувати на тому, чому це важливо. Йдеться про емоційне підсилення речення в imperative mood. У такому випадку можливе використання додаткових слів-підсилювачів речення.

Підсилювач do

При побудові наказового способу дієслова в англійській мові можна використати допоміжне дієслово do. Воно ставиться у стверджувальних реченнях перед смисловим дієсловом для посилення емоційної виразності прохання або ж для пом'якшення imperative mood. Можна перекласти як «обов'язково», «неодмінно».

• Do be careful! – Поводь себе дуже обережно! (Обережніше!)
• Do ask any question you want. – Неодмінно запитуй, якщо матимеш будь-які питання!

Imperative mood і неозначені займенники

Інколи наказовий спосіб дієслова необхідно використати, звертаючись не до you, а до певної групи невизначених осіб. У такому випадку слід вжити неозначені займенники, що допоможуть підсилити прохання чи вимогу:
 

 

• Everybody be quiet! – Усі, тихіше! 
• Someone call the police or no?! – То хтось зателефонує до поліції чи ні?!
• Anyone ask me to do it. I’ll prove that I can! – Ану хто-небудь попросіть мене це зробити! Я доведу, що зможу! 

Imperative mood і прислівники частоти 

Для посилення imperative mood можуть застосовуватись прислівники частоти, такі як:
 

 

Вони застосовуються на початку речення, аби ще більше підкреслити важливість прохання.

• Always trust your guts! – Завжди довіряй інтуїції!
• Never say “never”! – Ніколи не кажи «ніколи»!

Як додати ввічливості в imperative mood?

Як згадувалося в одному з прикладів вище, інколи навіть до imperative mood можна додати крихту ввічливості. Окрім застосування do, також вживай інші вирази, що допоможуть помʼякшити твоє прохання.

1. Додавання слова please

Please, set the table. – Будь ласка, накрий на стіл.

2. Вживання слова kindly

Kindly ask you to call back – Зателефонуйте мені, будь ласка. 

3. Вживання виразу if you don’t mind (якщо ти/ви не проти)

Open this test again if you don’t mind. – Відкрийте цей тест ще раз, якщо ви не проти. 

4. Застосування таких запитань як will you?, can you? (гаразд?, добре?)

• Do this task faster, can you? – Зроби це завдання швидше, добре?
• Text me later, will you? – Напиши пізніше, гаразд?

Часто можна зустріти застосування цих питань у формі минулого часу: would і could. Це також додасть ввічливості твоєму проханню:

• Ask for help, could you? – Попроси про допомогу, добре?
• Keep an eye on him, would you? – Не зводь з нього очей, гаразд?

Непряма мова та наказовий спосіб

Інколи виникають ситуації, коли треба передати людині прохання від когось іншого. У такому випадку ми вживаємо непряму мову. Для цього слід застосовувати reporting verbs, які допоможуть передати тон людини, що говорить:
 

 

Щоб утворити imperative mood у непрямій мові, необхідно використати такі слова в реченні, керуючись певними правилами. Найчастіше використовують ось цю схему*:

мовець + дієслово передачі мови (залежить від тону мовця) + кому сказано + інфінітив з to

• He forbade me to call him. – Він заборонив мені йому телефонувати.
• They told me to stay at home – Вони сказали мені залишитись вдома.

*Існують й інші варіанти наведеної схеми. Все залежить від того, який саме reporting verb використовується. 

Якщо необхідно утворити негативний imperative mood в непрямій мові, то слід лише додати not перед головним дієсловом:

мовець + дієслово передачі мови (залежить від тону мовця) + кому сказано + not + інфінітив з to

• She asked him not to work a lot. – Вона попросила його не працювати багато.
• He told us not to watch this film. – Він сказав нам не дивитись цей фільм. 
   

Застосовувати imperative mood не так вже й складно, якщо памʼятати про декілька важливих правил. Майже будь-яке дієслово можна використати в наказовому способі, варто лиш визначитись із тоном. Звісно, не слід забувати про ввічливість та (не)формальність ситуації, щоб не здатись грубіяном чи занадто пафосною людиною. 

FAQ 

1. Що таке imperative mood? 

Українською imperative mood перекладається як наказовий спосіб у граматиці. Mood – це «настрій» висловлювання, що відображає, чи йдеться про реальний факт, нереальну ситуацію, наказ, вимогу або прохання. 

2. Коли не треба використовувати наказовий спосіб дієслова?

Використання imperative mood, наприклад, щодо особи старшого віку чи керівника може звучати грубо. Проте завжди можна помʼякшити імператив, використовуючи такі вирази як please, could you, will you, if you do not mind. Ну і звісно, інтонація завжди може допомогти зробити твою вимогу більш ввічливою. 

3. Do be – це не помилка? 

Ні, це не помилка. Це досить поширений вираз в англійській мові. Be – це наказовий спосіб дієслова to be. Do в цьому випадку відіграє роль підсилювача imperative mood. Do be honest – будь же чесним!